Київ 03.07.2024 Національний музей ‘Київська картинна галерея’, колективна виставка

Виставка «Закарпатська школа живопису» є продовженням довготривалого музейного проєкту «Мистецькі школи України» та програми «Музей і колекціонери». Більше ста творів закарпатських митців різних поколінь дають уявлення про унікальне явище в українському мистецтві – «Закарпатський Барбізон». Хронологічний діапазон експонатів виставки охоплює ціле століття – від 1920-х років ХХ ст. і до сьогодення – від класичних надбань до сучасних новацій.
Значним корпусом творів в експозиції представлені засновники школи – випускники Будапештської Академії мистецтв Й. Бокшай і А. Ерделі; 1927 року вони відкрили в Ужгороді «Приватну публічну школу малювання», вихованцями якої були майбутні корифеї закарпатського живопису А. Коцка, Е. Контратович, З. Шолтес та ін. Наступним кроком у формуванні школи стало об’єднання художників у 1931 році в «Товариство діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі», під головуванням Ерделі. Із приєднанням у 1937 році до лав Товариства Ф.Манайла закарпатська школа живопису набула більш виразної національної специфіки, самобутності та оригінальності. На кінець 1930-х років на Закарпатті сформувався і діяв потужний творчий колектив, який мав конкретні спрямування: розвивати національне мистецтво, вивести школу на високий європейський рівень, розбудовувати систему художньої освіти, втілюючи досвід художніх шкіл Надьбані, Кечкемету, Тячева, Мюнхена, Парижу. Після приєднання Закарпаття до Радянського союзу (1946) мистецтво краю зберігало свою самобутність. Отже на той час мистецьке осереддя включало цілу плеяду славетних творчих особистостей: А. Ерделі. Й. Бокшая, Ф. Манайла, А. Коцку, Г. Глюка, Е. Контратовича, З. Шолтеса, В. Микиту, А. Кашшая, В. Габду, Ю. Герца, П. Бедзира, Є. Кремницьку, І. Шутєва.
Унікальна соціокультурна специфіка краю, основу якої становить синтез української та центральноєвропейських культур і світоглядів, неповторна природа, етнічна складова зумовили особливості закарпатської мистецької школи, а саме: уважне ставлення до фольклорних традицій, важливе значення пленерного живопису з пріоритетом пейзажного жанру, гучна кольоропластика, широкий діалог з представниками різностильових напрямів і шкіл, пізнє входження у СРСР.
Серед жанрового розмаїття на виставці переважає пейзажний живопис, що є типовою ознакою закарпатського малярства. Величні панорами і ліричні мотиви, міські краєвиди та сільські пейзажі відображають чарівність і захоплюючу красу Карпат в різні пори року А. Кашшай, А. Мартон, З. Шолтес, В. Габда, І. Шутєв. Фольклоризм, народнопоетична мелодика краю промовисто звучать в роботах Ф. Манайла, В. Микити, Ю. Герца, Т. Данилича.
Тенденцію до сучасних стильових видозмін яскраво унаочнює творчість одного з найпотужніших митців краю. Активний учасник пленерів, неперевершений колорист Золтан Мичка талановитий у різних формах: фігуративному живописі і абстрактних композиціях, «екологічних краєвидах» і сакральних мотивах. Близький до західної живописної культури, він водночас й глибоконаціональний, вкорінений. Щирий на творче спілкування, він невтомно передавав секрети ремесла молодим колегам, учням. Тож його постать є синонімом того особливого коду, який сто років тому закладали в закарпатську живописну школу його фундатори.
Кураторка проєкту: Олена Боримська